Czasopisma Naukowe w Sieci (CNS)

Sylwetki wojewodów tarnopolskich w II Rzeczypospolitej

  1. Józef Koredczuk ORCiD: 0000-0002-3471-586Xkored@prawo.uni.wroc.pl

Abstract

Silhouettes of Tarnopol provincial governors in the Second Republic of Poland


The Tarnopol province (voivodeship) was created only on 1 September 1921, after the controversy of Eastern Galicia’s nationality was resolved and when Polish-Ukrainian and Polish-Russian fighting came to an end. It occurred under the Act on 3 December 1920 on temporary organization of the administrative authorities of the second instance (provinces) in the area of former Kingdom of Galicia and Lodomeria with the Grand Duchy of Cracow. The Tarnopol province was classified as a southern province and it was included in the so-called borderland provinces.
The Tarnopol province, due to its location and its social structure, played an important role in the political plans of the ruling government in the Second Republic. That is why it was important who pursued this policy in the region, who was the provincial governor at the time. He was not only a representative of the Government in the province, but he also headed the territorial administration in a subordinate province.
There were eight provincial governors in the interwar period: Karol Olpiński, Lucjan Zawistowski, Mikołaj Kwaśniewski, Kazimierz Moszyński, Artur Maruszewski, Kazimierz Gintowt-Dziewiałtowski, Alfred Biłyk and Tomasz Malicki. All of them also completed higher education (mostly legal) and performed military service. They also took other positions in the local administration before and knew the terrain on which they ruled.
It proves that the selection of people for this position was not accidental and it proves as well that management of the Tarnopol province was a very important matter for the authorities in Warsaw.


Постатi Тернопільських воєвод у другій Речі Посполитiй


Тернопільське воєводство виникло порівняно пізно, так як лише 1 вересня 1921 р. було розв’язано спірне питання щодо державної приналежності Східної Галичини. Після закінчення польсько-української і польсько-російської боротьби. Це відбулося відповідно до § 1 постанови Ради Міністрів від 17 травня 1921 р. в рамках виконання ст. 3 закону від 3 грудня 1920р. про тимчасову організацію адміністраційної влади ІІ інстанції (воєводств) на території Королівства Галичини і Лодомерії з Великим Кра­ківським Князівством, а також на включених до складу Польської Республіки терито­ріях Спіш і Орави (зб. з. ПР №46, поз. 282).
Його територія займала 16,5 тис. , а її заселяли 1,6 млн мешканців, з яких майже половина (789 тис.) були українці. Проживаючі на Східних Кресах національні мен­шини мали також вплив на формування територіально-адміністративного поділу. 54,5% Мешканців Тернопільського воєводства сповідували греко-католицьку віру, а для майже 80% його мешканців головним джерелом доходу була праця у сільському господарстві. До складу воєводства входило 17 повітів. У цьому сім з них утворювали прикордонний округ, у якому застосовувалися особливі запобіжні засоби, які у свою чергу стосувалися ветеринарно-санітарної охорони домашніх тварин.
З огляду на своє положення, а також суспільну структуру Тернопільське воєвод­ство відігравало істотну роль у політичних планах правлячого табору у ІІ Польській Республіці. Тому також надзвичайно важливим було те, хто реалізував цю політику у воєводстві, хто в даний час був його воєводою. Він був не лише представником Уряду у воєводстві, але також керував територіальною урядовою адміністрацією у підлеглому йому воєводстві. Влада воєводи була зміцнена після виходу 19 січня 1928 р. постанови Президента Польської Республіки про організацію і сфері компетенцій державної ад­міністрації. Його компетенції не розповсюджувалися лише на військову, судову, тю­ремну адміністрацію і лише частково на шкільну і залізничну адміністрацію.
У міжвоєнний період на чолі воєводства стояло восьмеро воєвод. Ними були: Кароль Ольпінський, Луцян Завістовський, Міколай Кваснєвський, Кажімєж Мошин­ські, Артур Марушевські, Казімєж Гінтовт-Джєвалтовські, Альфред Білик і Томаш Маліцкі.
Першим Тернопільським воєводою був Кароль Мєчислав Олпінські. На пост во­єводи був обраний 23 квітня 1921 р., але лише 1 вересня 1921р., після фактичного поділу Східної Галичини на окремі воєводства зайняв посаду Тернопільського воє­води, яку повинен був собі сам організувати. У свою чергу останнім, яким 17 вересня 1939 р., закінчилась місія польської влади у Тернополі був Томаш Маліцкі.
Тернопільське воєводство разом з Краківським, Львівським і Станіславовським воєводством у міжвоєнний період було зараховано до Південного воєводства. Без сумніву серед південних воєводств не належало воно до найважливіших. Також воно зараховувалось до воєводств регіону Кресів. Серед них його значення було вже зна­чно більше, ніж серед південних воєводств, визначником чого була його національна структура.
До 1927 р. уряд воєводи у Тернополі можна так сказати був аполітичний. Ситуація змінилась у 1927 р., з моменту, від коли особи, які займали посади в Тернопільському воєводському уряді були раніше якось пов’язані з Юзефом Пілсудським, або після травневого перевороту пов’язані з правлячим табором у Польщі.

Pobierz artykuł

Ten artykuł

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

7, 2016

Strony od 9 do 19

Inne artykuły autorów

Google Scholar

zamknij

Twoj koszyk (produkty: 0)

Brak produktów w koszyku

Twój koszyk Do kasy